АНАТОЛІЙ ОВСІЄНКО
Життєвий і творчий
шлях поета
Анатолій Васильович Овсієнко народився 13 квітня 1940 року в селі Леніно (Ставки) Радомишльського району Житомирської області.Там і минули його дитячі роки.
Закінчивши школу-десятирічку,у 1958 році виїхав на Донеччину, де працював у Торезі на електротехнічному заводі,а потім на шахті.
Служив у армії. У 1964 році закінчив Житомирське медичне училище і працював за фахом зубного лікаря в Шевченківському краї – на Черкащині, а також в селі Межерічи Канівського району. З 1965 року – знову на Донеччині: продовжував свою трудову діяльність за фахом у селі Павлівці Мар’їнського району.
У 1987 році після підступної хвороби втратив зір. Саме в цей період він почав пробувати свої сили в літературі. Веселі, дотепні гуморески, разючі, сатиричні вірші поета здобули гідне місце спочатку в періодиці України, а вже 1997 році видавництво “Донбас” випустило у світ першу збірку Анатолія Овсієнка – “Сміхота та й годі”. Саме за цю книгу А.Овсієнка було прийнято до Національної спілки письменників.
Автор продовжує плідно працювати, із-під його пера виходять ще три книги: “Торба сміху”(2000), ”Грішне діло”(2002) та “Чудасія”(2004).
6 жовтня 2005 року перестало битися серце талановитого поета-гумориста А.В.Овсієнка.
Поховано поета на його другій Батьківщині – Донеччині, у рідному місті Вугледарі.
28 серпня 2009 року відкрито меморіальну дошку на честь Анатолія Овсієнка у м.Вугледар за адресою 13 Десантників 3.
У листопаді 2019 року у Вугледарській міській ОТГ відкрили літературно-меморіальний комплекс «Анатолій Овсієнко.