АНАТОЛІЙ ОВСІЄНКО
Оцінки
- Вже оцінки, - каже мати, -
Учням не звичайні
Стали в школі виставляти -
Дванадцятибальні.
Молодчина мій Андрійко,
Йде у гору все-таки.
Вчився він раніш на двійки,
А тепер на трояки.
Кіндрат-депутат
- Ти давно уже, Кіндрат,
Наш народний депутат.
Чом же, Господи прости,
Все нам брешеш й брешеш ти?
- Чи в тебе не всі удома,
Чи, бува, звалився з неба?
Та не все усім відомо,
Я брешу лиш те, що треба.
Навтьоки
З банки муж хильнув спиртного
І басить до жінки строго:
- Ти свого, така-сяка,
Не шануєш мужика,
Як бувало це колись! -
Й кулаком по спині – трісь!
Жінка з болем і плачем
До п’янюги – з рогачем.
Той удвері – навтьоки
Через грядку до ріки.
А жона услід за ним
З рогачем летить страшним
Та кляне його й кляне,
І ось-ось наздожене.
Муж на березі упав.
- Ой рятуйте! – заволав.
А тутешні рибаки,
Парубки-весельчаки:
- Чом улігся на піску?!
З бережка стрибай в ріку.
Як потонеш у воді,
Порятуємо тоді.
Так само
- Чом не кинувсь, вражий сину,
Рятувать свою дружину
Як у морі потопала?
- Бо вона там верещала, -
Відповів печально Рома, -
Так же само, як і вдома.
Спаситель
Якось Химка язиката,
Що мовчати не могла,
До лікарні видаляти
Хворі зуби прибула.
Що в лікарні тій стряслося,
Навіть важко уявить.
А село усе ще й досі
Аж трясеться, реготить -
Як плелась вона без тями
Від зубного пияка
Із розбитими губами,
Без зубів і язика.
В дім прийшла й до чоловіка
В рота пальцями кива,
Мимрить щось вона й мигика,
Бо не в’яжуться слова.
Чоловік пошкріб за вухом:
- Слава Богу, вже німа.
Й до зубного – шасть щодуху
І цілує, й обніма.
- Ну ти, брате, й молодчина,
Вищий клас спеціаліст!
Мовчазна моя дружина
Не гризе мене й не їсть.
Я тебе ,спаситель, славлю!
За роботу отаку
Могорич добрячий ставлю,
Десять пляшок коньяку!
Тільки ж ти не відцурайся,
Як з гостинцем я прийду.
Завтра також постарайся,
Треба ще цукерку дати,
Зникла та, її нема.
Клятва
В темнім лісі на копиці
Присягався вовк Лисиці:
- Я тебе давно кохаю,
Вовком вию, як стрічаю.
А любов моя така
Щира, ніжна і палка!
Не відмов, тебе прошу я,
Полюби мене, красуня.
Як придбаємо маляток -
Лисеняток і вовчаток ,
Клянусь честю, щоб я здох,
Діток виростимо вдвох. -
Вговорив крутій лисичку
І, провівши з нею нічку,
Хвіст піджав і хутко зник.
***
Байка ця для парубків,
Котрі схожі на вовків,
І довірливих дівиць,
Котрі схожі на лисиць
Кросворд
Стара Мавпа й Бегемот
Вдвох розгадують кросворд.
Вже мізкують день і два,
В Бегемота голова
Від напруження тріщить.
В Мавпи навіть не свербить,
Світла в неї голова.
Розгадали всі слова.
залишилося одне -
Слово надто вже складне:
Живе в джунглях твар ота,
Має довгого хвоста,
Тиче дулі, дражнить всіх,
Навіть мавпочок малих.
Морда схожа із лицем,
Десять і дванадцять
- Лиш на десять і дванадцять
Я почав уже навчаться, -
Учень батька запевняв.
- Та невже? – татусь спитав, -
Як же ти добився, сину? -
Хлопець чухає чуприну
Й хвастовито промовля:
- Я дописую нуля,
Одиницю як схоплю.
А як двійку зароблю,
Перед нею, - каже він, -
Я дописую ‘’один’’
Хлопченятко
Хлопченятко з батьком зранку
Побувало в зоопарку.
А додому, як вернулось,
До матусі пригорнулось
І щебече, не змовкає,
Про звірів розповідає:
- Леви грізні там, гривасті,
А вовки страшні, зубасті.
А в товстого бегемота
Рот широкий, як ворота!
І які цікаві поні,
Це такі, матусю, коні.
там ведмеді бурі, білі,
вепри ходять довгорилі,
Мавпи, зубри, леопарди,
Змії, тигри і гепарди …
- Досить, досить, - каже мати, -
Про звірюк розповідати,
Страшно вже мені від них.
Хто ж найбільше від усіх
Там тобі сподобавсь, сину? -
Зупинившись на хвилину,
Гордо мовило хлоп’ятко:
- Ну а хто ж?! Звичайно, татко.
Він цукерками вгощав
І морозиво купляв.
Солодка брехня
- Ти чого це репетуєш?
За Микиту агітуєш,
Що як мед він любить владу
Й пнеться у Верховну Раду?
Та це ж давній брехуняка!
Язиком лише варняка
Тобі, дурню, що попало:
І про мед, і масло, й сало…
Голова твоя дубова,
Та не вір йому ні слова!
- Чорти його батька знає,
Він так солодко мовляє
Про все чисто наперед,
Що уже я відчуваю,
Мов у мене в роті мед.
Дивно
- Просто дивно, - якось дід
У сусіда запитався, -
Це чому на старість літ
Саме боксом ти зайнявся?
- Що ж тут дивне? – той рече, -
Добру силу треба мати.
Балотуюсь я уже
У народні депутати.
Новий чоловік
- Ну скажи мені, подруго:
Ти вже заміж вийшла вдруге,
Чи підвів тебе язик,
Хто ж твій новий чоловік? -
Та лише зітхає важко.
- Як тверезий – кошенятко
А здебільшого, зрання
Як нап’ється – то свиня.
‘’Жеримочки’’
В діда в хаті циган-гість
Вареники вперше їсть,
Прямо цілими ковта.
- Харч яка це? – він пита.
А йому сердито дід:
- Жери мовчки! – у одвіт .
Гість з макітри все ум’яв
І з-за столу ледве встав,
Та й говорить: - От мені
Ці жеримочки смачні!
Продавець
На базарі дядько сало,
Смалець, м’ясо продає.
Йде торгівля в дядька вдало,
У кишені гроші є.
Ось підходить баба Хівря
Й продавцеві каже зло:
- Ну й махлюєш! Кожна гиря
В тебе менша від кіло.
- Не морочте, бабо Хівре,
Сиву голову мою!
Хто махлює? Я ж не гирі,
А свинину продаю.
Циганча
На базарі люд скликає
Босоноге циганча:
- Хто побачити бажає
Танець бравий – ‘’Ча-ча-ча?’’
Не скупіться, за цукерку
Я відбацаю танок! -
Підійшла стара Лукерка.
- Ось цукерочка, синок. -
Вмолотило карамельку
Й облизалося хлопча.
- Чом стоїш? – пита старенька, -
Давай теє… ‘’Ча-ча-ча’’.
- Ну, бабуня, і чудна ти!
Хто ж танцює задарма?
***
Починається на ‘’ем’’,
А кінчається на ‘’а’’.
Ця примата хто така?
До вушей роззявив рот
І регоче Бегемот.
- Як ти, Мавпо, не крути,
Ця примата тільки ти!
- Не бреши! – примата в крик.
І зі злості в око – штрик
Бегемоту олівцем!
І зостався він сліпцем
***
Застереження це вам,
Читачам і слухачам:
Ви не зв’язуйтесь з дурним,
Бо зостанетесь сліпим.
Крізь гривні
Лейтенант і старшина
Від темна і до темна
І не п’ють і не їдять,
На посту ДАІ стоять.
Мчать повз них в нічній імлі
‘’Волги’’, ‘’Вольви’’ , ‘’Жигулі’’…
Старшина радара взяв,
Подивився і сказав:
- Ого мчиться ‘’Мерседес’’!
Швидкість він розвинув десь… -
І замовк , недоказав.
- На півфразі чого став, -
Лейтенант спитав, - чого?
Яка швидкість у нього? -
Старшина прорік: - В авто
Швидкість так на гривень сто!
***
В притчі цій своя мораль:
Жаль, звичайно, дуже жаль,
Що усюди, на всім рівні,
На все дивляться крізь гривні.
Мудре цапеня
Якось влітку серед дня
Вовк маленьке Цапеня
Край водоймища уздрів
Й біля нього поруч сів.
- Я тебе, малеча, з’їм
Разом з хвостиком твоїм. -
Цапик сміло відповів:
- Досить, що Ягнятко з’їв.
Байку я таку читав,
Котру Глібов написав.
А мене ти не з’їси.
Драпай звідси на ліси!
Чом усівся? Ану геть,
Бо тобі тут буде смерть! -
Вовк регоче: - Он яке
Ти хоробре мекеке!
Чий ти будеш, вражий син?
- Бач, не зна ще й досі він!
Моя матінка – Коза,
Тато – Лев, звірі гроза.
- Пий водичку! – Вовк гукнув.
Хвіст піджав і … дременув.
***
Ох і мудре Цапеня
Стрілось Вовку серед дня!